Олег Леусенко, член НСЖУ, 28.12.2019
Розмова українського антирашиста Олега Леусенка з московитом-антікремлівцем Борісом Стомахіним
Випереджаючи закиди, мовляв, навіщо нам черговий «нєтакойрусскій», парирую: Боріс Стомахін не належить до когорти будь-якої московитської опозиції — ані шовіністичної, ані лівої, ані правої, ані системної кишенькової, ані тієї, що втікла за бугор з любов'ю до імперії. Мабуть, Боріс є одним з небагатьох, хто бажає розвалу Московії, як того бажаю й я, бандерівець. Такою була Валерія Новодворская. Стомахін — це вирок всім московитам, які сьогодні плазують перед бандою Путіна, прославляють рабство, загарбання земель сусідів і вбивства громадян інших країн. При першій нашій зустрічі в Києві, Боріс трохи здивував: після рукостискання він швидкими кроками відійшов в бік, як потім виявилося - намагаючись погладити великого чорного в білу цятку кота. Правозахисниця Наталя Горільская, побіжно пояснила його вчинок: «Борис до всіх так тварин ставиться, особливо до котів тягнеться»
Хрещатицький кіт з другого разу повернувся й, оглянувши сиву бороду Стомахіна, дозволив йому запустити п'ятірню в його густу, як у лева, гриву. Ось на тлі такого дружнього контакту і почалася наша довга розмова, яка розтяглася у часі на два дні. Ось коротко про неї.
На сьогодні я не знаю жодного московського дисидента з таким «послужним списком», як у Боріса Стомахіна: 12 років путінських буцегарень та катівень, зокрема у «криці». У 2006 році він отримав найбільший термін ув'язнення серед усіх засуджених за 282-ю статтею кримінального кодексу Московії. Щойн він вийшов тоді на волю, як його знову затримали 20.11.2012 за підозрою в порушенні тих же статей кримінального кодексу, а також ніби-то за тероризм. 22.04.2014 його засуджено до 6,5 років. У 2015 році його було додатково засуджено ще до 3 років ув'язнення з абсолютно незрозумілих причин. Взагалі, всі вироки Стомахіну каральна система Московії «впаяла» за його публічні висловлювання та виступи.
- Насамперед, дозволь привітати тебе від українських антимосковських блогерів! І відразу до справи: яка мета твого приїзду в Україну?
- Дякую за підтримку! В принципі, в Україні я себе почуваю більше вдома ніж там, на Московії. Зараз я прошу політичного притулку у вашій країні. Сподіваюся, що це можливо. Якби я залишався на батьківщині, то можна припустити, що знову опинився б у в'язниці .. На волі я там би не жив - це точно.
- Судячи з безлічі твоїх книг і брошур, тюремні університети для Стомахіна не пройшли без користі...
- Книгу «Азбука свободи» (на обкладинці дрібним шрифтом яскраво позначено тему - «Збройне повстання», - примітка автора) написано під час останнього терміну. Вона резюмує всі мої ув'язнення. Перед цим було написано й інші книги. Звичайно, писалися вони стосвно Московії, але у своїх основах, висновках матеріал можна застосувати й до України, европейських країн, взагалі до всіх, де існує держава. Просто Московія тут - це найяскравіший антиприклад.
«Насильство як метод» написано в одиночній камері табору суворого режиму Пермського краю.
- Поки тебе утримували в кремлівських буцегарнях, опозиційний фронт на Московії до невпізнання деформувався. Багато хто пішов у світ інший, як Новодворская чи Нємцов, інші так звані «опозиціонери» стали геть ручними і потурають режимові — Явлінскій, Хакамада, тощо. Решта — анітрохи не відрізняються від путінського політбюро, пропагуючи імперські замашки і тези. Чи бачиш ти кого-небудь в опозиційних лавах Московії, хто би міг вивести Московію з глухого кута?
- Пам'ятаєте знамениту фразу «Московський демократ закінчується там, де починається українське питання»? Так ось, я взагалі не бачу опозиції на Московії! Там є особи, які називають себе «опозицією», але я їх такими не вважаю. Ти правильно сказав - вони не є путінському режиму опозицією. Вони хочуть ліквідувати не систему, як таку, вони лише жадають прорватися до важелів цієї системи.
Я, наприклад, хочу винести цей путінський трон з кремлівських палат і викинути на смітник історії, а вони хочуть зайняти цей трон самі. Ось у цьому вони є конкурентами Путіна. Однак, їхні погляди (Путіна й «опозиції»), в певному сенсі, є спільними, незалежно від того, чи називають вони себе лібералами, комуністами, соціалістами чи кимось ще. На фундаментальному рівні у них — єдність.
Всі вони єдині в тому, що ця імперія, за замовчуванням, продовжує існувати, користується такими ж правами у світі, членством в Раді Безпеки ООН. Вони просто хочуть вчергове перефарбувати фасад.
- Тобто, ти не бачиш зараз справжніх опозиціонерів на Московії?
- Ні. Справжньою опозиції там немає. Тому, що справжня опозиція - це опозиція не Путінові, не тій банді, яка його оточує і привела до влади. Це має бути опозиція загалом усьому підґрунтю, яке породжує путіних, сталіних та решту…
- Імперській системі ...
- Саме так! Опозиція до рабського менталітету, рабської сутності московитського народу... Всі підвалини там — ординські. Московську систему породжено азійською Ордою, московська держава вийшла з надр Орди (вона є наступником Улусу Джучі — прим. Radio Lemberg). Власне, московська орда веде літочислення з ХIII століття, з часів Івана III (справжнє ім'я цієї особи — хан Якуб — прим. Radio Lemberg) і до цього дня... Ось усьому ординському вони опозицією зовсім не є. Московські опозиціонери — це учасники загального ординства, як і Путін, як і КДБ і всі інші. Ординству там опозиції немає. На Московії — лялькова опозиція, яка за своєю глибинною суттю просто конкурує з Путіним за трон.
- Якщо ми спробуємо це питання розглянути з філософської точки зору...
- Прошу…
- Є думка, з початку військової фази агресії Московії проти України, що режим Путіна вбиває Московію сильніше, ніж усі її зовнішні вороги разом узяті. Реформи не проводяться, країна опинилася в ізоляції, і все більше стає сировинним придатком світу. З іншого боку, Україна, як один з головних ворогів Московії, є зацікавленою ??в ослабленні Москви, щоби та йшла до свого закономірного розпаду… Чи не проглядається в цьому парадокс: Україні йде на користь пролонгація путінського режиму? Адже хто би не прийшов йому на зміну — Зюґанов, Жиріновскій, Навальний — вони все одно не відмовляться від імперських амбіцій…
- В якомусь сенсі так, я можу з тобою погодитися, якийсь парадокс у цьому є. Хоча я би не зациклювався на особистості Путіна і на тому, що робить його режим. Путінський режим — це лише один з історичних періодів Московії. Основні напрямки, за якими живе і розвивається Московська імперія, не залежать від особистості правителя. Цар - це як би сума уподобань населення. Путін – це середнє арифметичне менталітету московитів.
Я згоден, економічного розвитку за Путіна не відбувається. Яким може бути розвиток, якщо щораз більше і більше бюджету там витрачається на армію, поліцію, ФСБ? Відбувається приблизно те саме, що з Радянським Союзом, який теж перенапружувався, змагаючись зі Штатами в гонці озброєнь.
В цілому, звісно, Україна є зацікавленою ??в ліквідації Московії як єдиної держави. Я не знаю, яким шляхом це відбуватиметься – доовгим, боолісним умиранням від розвалу економіки до сходження нанівець всіх життєвих показників чи... Якби це сталося коротшим шляхом, як це сталося з СРСР у 1991 році — для України це було би краще. Якщо перешкоду «Московія» буде ліквідовано швидко — для українців це буде дуже вигідно.
- І все-таки, як нам розвалити Московію, рецепт від Стомахіна існує?.. - А у вас? (посміхається)
- Перш за все, санкції, думаю, і, звичайно ж, падіння цін на енергоносії…
- Низькі ціни на нафту і газ – це добре, але набагато краще, навіть, ідеально було би світовій спільноті та Заходу накласти ембарго на нафту й газ з Московії. Ось цей крок міг би практично за тиждень ліквідувати або наблизити до повного розвалу Московії.
З Москвою не може бути жодних перемовин. Московію можна лише знищити. І її ТРЕБА знищити. Це превентивна самооборона людства від тієї бузувірської чортівні, яку несе в собі Московія з часів знищення мешканців Казані (1552) та Новгорода (1570) — вчинених під проводом Івана IV (справжнє ім’я — Емур-ад-Дін, прим. Radio Lemberg). Треба ввести жорстку колективну відповідальність усіх московитів, всіх лояльних громадян Московії за дії обраної ними влади — за геноцид, за масові вбивства, страти, тортури, репресії, окупації, війни...
- Чи довго нам, десяткам народів на планеті, чекати краху цього Мордора (Московії)?
- Майбутнього для Московії я не бачу. Кінець нинішнього століття вже не застане Московію як єдину державу. Всі імперії розпалися, і Московія не є винятком. У найближчому майбутньому ми побачимо і розпад Московії. Я хотів би посприяти цьому, докласти руки до розвалу Московії.
- Це у нас взаємно (сміємося)
- Потрібне також бажання людей на околицях йти до своєї свободи. Багато республік СРСР домагалися незалежності в боротьбі, а деяким, як у Середній Азії, суверенітет звалився на голову. Багато що залежить від людей. По хребту московитів режим пішки вже ходить, а вони, замість того, щоб мочити гебню, мовчать ... Скоро московитам режим і кордон закриє, як в СРСР…
- Тобі важко судити з позиції поки громадянина країни-агресора, тим більше, який довгий час перебував у в'язниці, про українські події, проте спитаю: чи не вважаєш ти, що українці помилилися, змінивши «коней на переправі» - маю на увазі головнокомандувача під час війни?
- …У будь-якому разі, те, що ви міняєте «коней на переправі» — це врешті показує, що в Україні працює справжня демократія. Це яскрава ілюстрація даного питання.
Щодо ролі цих двох головнокомандувачів, я би не став глибоко входити в цей конфлікт, хоча, безсумнівно, особистість відіграє роль в історії, і велику. Але я би не став зациклюватися на ролі однієї особи. У вас це не цар, який править на Московії. У них там з Івана III досі — як би він там не називався — чи генсек КПРС, чи президент, чи хто завгодно — це саме «царь і велікій ґосударь». У вас же президент, головнокомандувач глобальної ролі не грає. І що більше владу децентралізовано та рівномірно розподілено на низових рівнях, тим краще — тим більше свободи та більше простору для свого розвитку.
У вас, як і на Московії, президент автоматично, за посадою, є головнокомандувачем. Але я не бачу підстави, щоби це було саме так. Адже головнокомандувачем може бути й інша людина, професійний воїн…
- Бойовий офіцер, наприклад, атовець…
- Цілком слушно. Бо з нинішнього президента… я не знаю, який з нього головнокомандувач, адже нічого спільного в житті він з військовою справою не мав. До такої ролі він навряд чи готувався…
- Тобі відомо, що наша нова влада віддала важливого свідка у справі збитого московитами малайзійського боїнґа — Цемаха. Він є громадянином України. Чи немає у тебе побоювання, що за певних політичних обставин, скажімо, на Московії тебе заочно засудять, і тебе також обміняють на когось з Москвою, тим більше, що ти досі є громадянином Московії?
- Не бачу в цьому загрози. Ну не така вже я важлива персона, щоби Кремль захотів дістати мене знову. Хоча, теоретично, виключати нічого не можна...
- «Проблема главная России -
Не власть плохая, а народ.
Бесплодны всех реформ усилья,
Когда народ халяву ждет..»
Ці твої вірші, написані ще у 2007 році, я цитував кілька років тому у своїх блогах як номінальний приклад лівацького електорату на Московії. Зараз я подумую, що частково ці слова можна застосувати і до українців…
- Я щиро сподіваюся, що до такого маразму український народ не дійде. Мене страшенно дратують всі ці обіцянки дешевих тарифів, мрії про «дешевий» газ. У моїх поняттях головна мета - Незалежність. Якщо не буде її, ви втратите ВСЕ!
- Які прогнози щодо України?
- Я вірю і сподіваюся, що Україна зараз і в майбутньому буде нормальною, демократичною державою. Саме від розпаду і припинення існування Московії і залежить гарне майбутнє України. Доки поруч є такий сусід, відбуваються всілякі труднощі — гібридні війни, не лише у військовій фазі, але зачіпаються і решта сфер життя. Доки існує Московія, в Україні постійно будуть проблеми. Жодна революція їх не усуне повністю, доки є Московія. Це потрібно пам'ятати українцям.
- Борісе, що плануєш на найближчий час, чи немає в планах створити щось на зразок міжнародного антимосковського фронту, комітету?
- Є! Було би великою удачею створити щось подібне. Буду продовжувати свою політичну боротьбу, писати тексти, можливо, як мені радять, заведу відеоблог.
Я сповідую лібертаріанство, але є готовим співпрацювати з усіма політичними силами, які борються проти московського імперіалізму. Я проти лівих рухів і проти патріархального традиціоналізму. До кінця життя я буду боротися і воювати проти кремлівської імперської системи.
- Аналогічно, Борісе! Удачі тобі, а ми чим зможемо, тим допоможемо! До нових зустрічей!
- Дякую, до зустрічі!
Інтерв’ю вів Олег Леусенко